Створення Православної церкви України як важливий крок процесу Трансформації Русі-України

   Створення єдиної помісної Православної церкви України - подія, без сумніву, історична, багатостолітнього історичного масштабу. Але це тільки частина процесу Трансформації України-Русі, 

та, ймовірно, початок фази його прискорення.

Далі, зокрема, повинен успішно завершитися процес її становлення в Україні-Русі. А це проблема більш складна вже майже подоланого шляху до Томосу. (Достатньо згадати історію Визвольної війни 1648-1686 рр., щоб це уявити)

(Хай нікого не дивує наведена дата 1648-1686 рр. Консенсус щодо цого періоду - одна з найважливіших невіл'ємних частин Відродження історії України-Русі. Дуже стисло:
- За російськоімперською та радянської традицією стверджувалося, що Визвольна війна так званого українського (насправді, навіть у ті часи народ продовжував зватися руським, а країна Велике князівство Руське, що підтверджується безліччю документів.) начебто завершилася у 1654 р. з Переясловською радою.
- Зараз поки що ми десь на початку/середині шляху до правди. Є декілька різних половинчатих поглядів, за якими називаються різні дати закінчення, з 1657 р. (смерть Б. Хмельницького) до 1676 р. (концепція Національної революції).
- Але світова наукова практика та й здоровий глузд при визначені дати закінчення подібних періодів користуються головним фактором - дипломатично міжнародно визнаним договором, який припіняє війну і закріплює на відносно тривалий термін часу порядок речей, у першу чергу кордони. (Ми ж не називаємо завершенням періоду Нідерландської революції 1579 р (Утрехтська унія), 1585 р. (початок фактичої незалежності і підтримка англійців) чи 1602 р. (фактичне завершення формувая кордонів), а саме 1609 р., коли був складений договір з Іспанією про перемір'я, закріпивший відмову Іспанії від "півічних провінцій". (Події 1621-1648 рр. - це вже Перша загальноєвропейська, Тридцятирічна війна та інша епоха розвитку, зокрема, Нідерландів) Подібних прикладів можна навести багато.
- Таким фактором для України-Русі може бути тільки "Вічний мир" між Московією-Росією та Польщею 1686 р. Саме після цього договору на теренах Русі-України настав на 2 десятиріччя період спокою та були закріплені результати жахливої поразки Русі-України у війні, яка забрала приблизно 50-70% населення і розділила країну між 2 загарбниками. Крапка.)

Польська мапа 1659 р.

Наступний крок ще більш непростий, але також незворотний та ми мусимо його зробити. Він пов'язаний з одного боку з Відродженням (поверненням) історичного (генетичного) Імені (Русь) та справжньої історії нашого народу (русичів), зокрема, визнання факту хрещення Русі за 120 років до її хрещення Володимиром. З другого - з неминучим кінцем Російської імперії. (Можливо, також зі зміною назви або збереженням Росії/росіян, звичайно, в національних державних кордонах набагато меньших за її сучасні імперські.

( Торкнуся двох аспектів.
Одни з них стосується часу хрещення Русі. Як відомо, але весь час замовчувалося у Росії, це сталося за 120 років до Володимира, приблизно 860-867 рр., у часи князя Оскольда-Міхаїла?, останнього представника роду Київичів. Тож, одним з важливих наступних кроків Відродження стане визнання вселенським патріархом факту наявності відповідних документів про хрещення Русі, коли патріархом у Константінополі був Фотій і, відповідне повна відсутність належної знадки про друге хрещення - Володимира. 

Другий аспект більш глобальний.
- Росія свого часу просто вкрала назву у іншого народу. Замість того, щоб збагатити не тільки гени, а й свою історію, культуру та самоідентичність майже повністю ассімільованим аборигенним фіно-угорським та булгаро-татарським населенням. Або взагалі спробувати створити євразійський проект на кшталт того, що вдалося втілити американцям США... 
До речі, в дуже схожему випадку ті ж американці не забрали ім'я у англійців, хоча і привласнили собі назву цілого континента.
А Русь-Україна зі свого боку не спромоглася досі нічого по суті протиставити такому зухвальству, незважаючи на населення співставне з найпотужнішими націями Европи. (І це окреме велике питання - чому?)   
- Наразі ж маємо глобальну систему проблему звільнення від цього тягара, який вже вичерпав можливості свого існування. І ця проблема має фундаментальне загальносвітове значення, бо співпадає за часом з початком екосферної революції.
- Тож, системний розвиток України неминуче веде до Трансформації, яка, зокрема, не може не супроводжуватися поверненням ім'я (Русь/русичі) та історії, початок якої щонайменш 5 століття, або з правління Божа (хіба не звітки поняття - Бог?). При цьому династія Рюриковичей це лише другий - імперський - період розвитку Руської цивілизації та державості. Головне, звичайно, це політична, економічна, соціальна Трансформація, (яка фактично, ще, серйозно, навіть не починалося) але й світоглядне, культурно-концептуальне Відродження є невід'ємною її складовою. Тому можна впевненно стверджувати, що без Трансформації, зокрема, без повернення імені та історії неможливо у майбутньому саме існування України/насправді - Русі, як держави.
-  системий розвиток сучасої Росії з ще більшою, ніж Україну-Русь, силою штовхає її до повного поглинання України (це буде вже четверта спроба за останні 800 років). Частина відомої формули Збігнева Бжезинського про можливість існування Російської імперії як переважно азіатської без України зараз навряд чи актуальна, бо ця імперія, як суспільна система зробила вже фазовий перехід аналогічний тому, що стався у Німеччині у 1933-1935 рр. Тепер, навіть якщо намагатися штучно гальмувати процес Трансформації України-Русі (з надією "не дражнити гусаків" і одночасно більш ретельно підготуватися до майбутніх катаклізмів) експансії імперії уникнути ніяк не вдасться - така природа розвитку систем у фазі загострення. І, нажаль, зупинити її можна тепер тільки силою та керованим руйнуванням імперії. Тому найбільше завдання без перебільшення всього світу полягає в тому, щоб розпад Россії був якомога більш керованим і гуманим для неї самої, (у тому числі і хоча б для того, щоб уникнути пастки створення підстав для реваншизму у майбутньому) і щоб вона до розпаду не встигла зруйнувати багато у світі...               

Звіт про роботу ГО «ІЕР» за 2017 рік і план на 2018 рік.

Як би там не було (можливо, збіг обставин, а не прямой вплив концепції ТСО) МОНУ (і департамет освіти м. Одеси + освітне суспільство в цілому) за останні півтора роки почало достатньо різко змінювати свою політику. Але при цьому, якщо відкинути дрібні моменти, то з 9-ти головних ідей ТСО, які є всесвітньо іноваційними та фактично можуть перевести систему освіти на новий глобальний рівень розвитку, наступний за"індустріальним", частково впроваджуються тільки 2, та й ті у викривленому або імітованому вигляді. Чому, що ще робило ГО "ІЕР" і які плани на наступний рік - докладніше далі.    

   ГО «ІЕР» у звітній період проводило роботу в основному за наступними проектами та напрямками і досягло таких головних здобутків:

1.  Група проектів «Трансформація системи освіти»

- Продовження розробки проекту концепції трансформації системи освіти (далі – ТСО), яка вже частково почала впливати на розвиток освіти в Україні;

- після серії презентацій і публікацій у ЗМІ розробленої ГО «ІЕР» концепції трансформації системи освіти, зокрема, особисто заступнику міністра освіти П. Хобзею, МОН України почало змінювати свою освітню політику. Починає повертаєтья у правильний бік і освітнє суспільство в цілому. При цьому ми добре розуміємо, що ідеї ТСО, по-перше, дуже слабо пропагуються (можна стверджувати, що вони майже невідомі у широкому суспільстві). По-друге, доопрацювання та вдосконалення ТСО триває. По-третє, ми також розуміємо, що "далеко не тільки ми такі розумні" )) і ті відносно різкі зміни, які частково спостерігаються у освітній політиці держави саме у напрямку, що пропонує концепція ТСО, це, можливо, збіг обставин у певній мірі.     

   Але наразі маємо такі справи. Головне те, що система освіти потребує переходу від «індустріальної» освіти (2-й, або 3-й етап розвитку в залежності від масштабної бази), яка панувала приблизно 400 останніх років до освіти нового (3-го або 4-го) рівня розвитку – «системно-особистісної» (інша робоча назва – «органічна»). А для «фазового переходу» системи такого масштабу потрібна трансформація перш за все структурно-організаційного характеру. Якщо говорити мовою філософії, то потрібна змінитися «форма», яка звільнить «зміст» і відкриє для нього нові горизонти системи передачі знань і навичок, причому не тільки у шкільному та студентському віці. Без цього ніякі сучасні інноваційні методи проведення уроків і навчання в цілому не зможуть вирішити завдання ані переходу на новий рівень освіти, ані забезпечення рівних умов і доступу до цього рівня для усіх учасників процесу отримання знань і навичок.

  Саме це ключове розуміння ще не опанувало освітнім суспільством. А з 9-ти потужних ідей ТСО, які треба впроваджувати саме системно для досягнення справжнього результату по підняттю на новий рівень, наразі МОН намагається реалізувати частково-вибірково тільки 2, до того ж у дуже викривленому вигляді.     

Наприклад:

 -  Стосовно використання сенситивних періодів у навчанні, розділення шкільної освіти на 5          трирічних рівнів і проведення незалежного ЗНО після кожного рівня. Новим законом «Про        освіту» передбачена можливість проведення ДПА у формі ЗНО після закінчення початкової      та базової середньої освіти. Але, по-перше, ДПА здобувачів початкової освіти здійснюється      лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти.       По-друге, проведення ЗНО не відокремлене від МОН і не пов’язане з розбудовою ані                 «законодавчої», ані «судової» гілок влади у системі освіти. По-третє, не відбувається                   потрібна диференціація ЗНО, тощо.

 - Стосовно мовної реформи. У початковій школі різко активізується вивчення іноземної мови     з одночасним вирівнюванням для усіх шкіл годин навчання. Але при цьому вивчення тільки     4 години на тиждень, без програми широкого залучення носіїв мови, незалежної відповідної     підготовки вчителів, зміни програм, належного рівня обов’язкового ЗНО після закінчення         курсу, навіть без декларації мети у вигляді досягнення всіма учнями рівня не нижче В1,             тощо; 

- Хоча і декларативно, все ж таки підвищується статус позашкільної освіти. Але найбільшим       досягненням у цьому напрямку є те, що компетенції, здобуті за програмами позашкільної           освіти можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти. Про справжній           другий рівень освіти, не кажучи вже про кредитні ваучери годі говорити.

-          -  Почали декларуватися ще кілька більш дрібних заходів, хоча в них вкладається зовсім інший     зміст на відміну від концепції ТСО. Наприклад, освітня реформа триватиме 12 років та               скасовані спецзаклади освіти. 

       

 - На регіональному одеському рівні повільно також спостерігаються зміни, до яких причетна       діяльність ГО «ІЕР». Перш за все це наступне:

 - на прикладі Приморського району м. Одеси запроваджена нова, так би мовити, традиція           щодо бюджетного фінансування придбання нагородного матеріалу переможцям та призерам     районних змагань Спартакіади школярів та інших змагань

- вирішене питання бюджетного фінансування поїздок спортивних команд усіх районів м.             Одеса на обласні змагання;  

- Почало діяти розпорядження голови Одеської обласної держадміністрації № 788/А-2016 від      31.10.2016 р. «Про затвердження норм витрат на проведення спортивних заходів місцевого        рівня», згідно з яким ці витрати були збільшені приблизно в 4 рази (провідна роль у                    прийнятті цього розпорядження мала ГО «ІЕР»)

- певні зворушення почались і у таких напрямках на рівні області:

- Незалежне суддівство будь-яких змагань;

- Введення системи заохочень, зокрема, грошових, для тренерів, учасників змагань, вчителів –    учасників різноманітних конкурсів;

- Збалансування календаря змагань. (По максимуму – проведення змагань завжди у

  один час і передбачення запасних днів для випадків вимушених перенесень.)    

- Сприяння впровадженню багаторівневої відкритої системи підготовки бюджетних

  запитів при формуванні бюджетів.

2.  Сприяння створенню ОСББ.

- На протязі всього року продовжувалося проведення щотижневих безкоштовних семінарів з утворення ОСББ за підтримки партії «Самопоміч» у приміщенні БЦ «Адміральський», Адміральський проспект, 34.   

- у підсумку року з приблизно 1800 створених у м. Одеса, м. Чорноморськ і м. Южний ОСББ приблизно 800 створено за сприяння представників ГО «ІЕР». Близько 150 з них постійно перебувають на зв’язку і отримують консультації з різних питань життєдіяльності ОСББ;
- консультації та вирішення проблемних питань також надаються під час запрошення представника ГО «ІЕР» Драганова Станіслава на телебачення (більше 50 разів за звітний
період) і надання матеріалів іншим ЗМІ

(наприклад, Серія текстів Станіслава Драганова на сайті "Одеське життя"

- До «Асоціації сприяння розвитку самоврядування» вступило 8 постійних членів.

3. Футбол.

   З огляду на те, що черговий Чемпіонат світу з футболу проводиться у РФ, активних заходів щодо цього проекту за звітний період не проводилось.   

       

4.  Концепція екосферного розвитку.

Найбільш активні дослідження проводились за напрямками:

- загальна теорія екосферної трансформації, зокрема, матеріали, включені до тезисів розбудови та основних положень програми екосферної партії;

- подальше доопрацювання періодичної таблиці розвитку;

- початок 2-го етапу розробки проекту «Сахара».

   Висновки та план роботи на 2018 рік.

  

  В умовах необхідності різкого переформатування діяльності ГО «ІЕР» у відповідності до плану на 2017-й рік, звітний період слід вважати достатньо вдалим з боку теоретичних досліджень, але недостатньо вдалим для втілення мети і завдань «ІЕР» у цілому.

   З огляду на це, а також на отриманий досвід співпраці з громадським суспільством, (зокрема, участь представника ГО «ІЕР» у якості голови комітету освіти і науки у Громадській раді при ООДА) та з сучасним бюрократичним апаратом України (практично на усіх основних його рівнях) стратегія подальшого розвитку потребує подальшого суттєвого переформатування.       

   Тому конкретний план на 2018-й рік залишається відкритим. При цьому головна увага буде зосереджуватися на підготовці готової до друку «Періодичної таблиці розвитку систем» та подальшому розвитку напрямку всебічної підтримки ОСББ і «Асоціації розвитку самоврядування»  

Далі буде!

3-я газовая война или акт прямой агрессии РФ против ЕС?

Все, что надо знать о Газпроме, Нафтогазе, «Северном потоке-2», так называемой «3-й российско-украинской газовой войне 2018 г.» и какие вопросы остаются после всего этого.

Газпром:

- выставил счет → получил предоплату → за 15 мин. до начала поставок отказался поставлять товар;

- одновременно с этим снизил давление на входе в ГТС Украины на 20% от минимально допустимого уровня, предусмотренного контрактом на транзит. (Причем сделал это в условиях сильных морозов по всей Европе и в отсутствие каких-либо технических проблем/трудностей в самой РФ.)   

Нафтогаз:

- оперативно приняты чрезвычайные меры экономии

(в том числе, временный переход на мазут электростанций, на неделю отменены занятия во всех учебных заведениях, обратились к населению с просьбой снизить температуру в домах и квартирах на 1-2 градуса. В результате вместо ожидаемых 8-9% получили уменьшение потребления в стране на 14% без заметного влияния погоды)

акция "прикрути" на фейсбуке    

- договорились с польской PGNіG о срочных поставках недостающих объемов газа, которые начались уже в 6.00 2 марта.

- транзит в Европу все время был бесперебойным и в полном объеме      

«Северный поток-2»:

- маршрут поставок – тот же (при этом «Южный поток», проходящий по новому маршруту, ранее был заблокирован Еврокомиссией)

- поставщик – тот же

- в Германии мощности по перекачке газа и так в 3 раза превышают потребности. При этом осуществляются масштабные программы по переходу на возобновляемые источники энергии.

- после постройки «СП-2» Германия будет контролировать более 60% европейских поставок Газпрома и около четверти всего газового рынка ЕС. (еще один привет «3-му энергетическому пакету»). А вот у стран Юго-восточной Европы, особенно Болгарии, Сербии и Македонии после прекращения транзита через Украину возникают большие трудности из-за недостаточной диверсификации потоков внутри ЕС.

- в долгосрочной перспективе из-за экологических и технических недостатков морского маршрута проект является экономически убыточным для развития экономики ЕС в целом.

(Специально даю ссылку на российкую точку зрения:

Российская Википедия о "Северном потоке-2"
И недавнюю публикацию в DW ("Дойче Велле")
Экологи Nabu оспорили строительство "Северного потока-2" в суде

  

Влияние на Украину:

- прямые убытки страны составят $2 млрд. или 10% бюджета страны ежегодно. Однако косвенные потери и риски еще более существенные. (В том числе из-за невозможности «виртуального реверса» попадание в «энергетическую изоляцию» и полную зависимость от Газпрома, а из-за прекращения транзита – в «политическую изоляцию» со всеми вытекающими отсюда последствиями)

- Причем все это в дополнение к тому, что вот такую цену платит народ Украины за агрессию России:    

- ВВП Украины в 2013-м – $180 млрд., в 2015-м – $83 млрд.

- количество погибших на Донбассе по неполным данным ООН – десять с половиной тысяч человек.

- около полутора миллионов внутренних беженцев на 42 млн. населения страны…

Сейчас, когда прямой шантаж и провокация против Украины на этот раз (четвертый за 12 лет) неожиданно для РФ и Газпрома не прошли в ход пошел обычный российский арсенал плана «Б» информационной войны (изощренный и разнообразный, кстати)

- заверения в том, что украинский транзит надежен и от него якобы никто не будет отказываться;

- массированная компания по представлению реальной действительности в сильно искаженном свете, попытки все перевернуть с ног на голову и создание информационно-фейкового «шума» прежде всего в СМИ ЕС;

(Cм. например:  Об интервью Коболева The Wall Street Journal

- компания по дискредитации Стокгольмского суда и его конкретных судей с одновременной подачей в него же очень сомнительных с юридической точки зрения исков о расторжении всех контрактов Газпрома с Нафтогазом…

Итого:

Это не очередная, 3-я газовая война РФ с Украиной – это акт прямой агрессии РФ против ЕС.

(Ведь Украина с осени 2015-го не покупает газ у Газпрома, а февральский 2018-го газпромовский счет и предоплата за него были осуществлены в выполнение решения Стокгольмского суда, обязавшего Нафтогаз покупать не менее 4-5 млрд. кубов у Газпрома.)

Отсюда 3 главных вопроса:

- каков он, российский и росийско-германский «бизнес»?

- какова истинная роль Германии в гибридной войне, развязанной РФ против всего Запада?

- что остается делать Украине уже дважды фактически брошенной западными «партнерами» на произвол судьбы?

(1-й раз – невыполнение Будапештского меморандума, по которому Украина отказалась от 3-го в мире ядерного арсенала, что привело к аннексии Крыма и кровавой войне на Донбасе)?

Может, но не хочет: почему Украина за 26 лет не стала энергонезависимым государством